Опубліковано: 2007.02.02
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Володимир Пучков

ПИСЬМО

В меру оснащен и независим,
незаметно убыстряя шаг,
я живу, не получая писем -
частных, не по службе, просто так.
Мир со мной общителен и ласков:
ломятся за тридевять земель
черновые отпечатки факсов,
виртуальные шрифты е-мейл.
Но живое слово человечье
просится с душой побыть в ладу -
лугом, спотыкаясь о наречья,
речь вести, как лошадь в поводу,
сопричастным вздохом заплетая
мысли нарождающийся путь,
в паузе, где дремлет запятая,
перышко в чернильницу макнуть.
И судьба аукнется, поверьте! -
задохнувшись, прилетит само
в рукописном розовом конверте
женское душистое письмо.

2005
Николаев
© Володимир Пучков
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3508/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives