Опубліковано: 2007.02.05
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Сергiй Українцев

ЗАКАТ

Закат клонился над рекою,
Вдали, рисуя силуэт,
Горящей облачной строкою,
Напоминавший твой портрет.

И всё в нём виделось родное:
В прищуре глаз искрился свет,
Вновь звал меня и беспокоил
Надеждами прошедших лет.

Но это был короткий вечер.
Затушевало ночью даль,
Лишь, в память о недавней встрече
Осталась звёздная печаль.
2007
© Сергiй Українцев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3564/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives