Опубліковано: 2007.02.09
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Катерина Ягельська

***

Відсуваючи чорну каву,
Я в його зазирну обличчя.
І порядний він, і ласкавий,
Та ніщо у житті не вічне.

Роздивляюсь червоний килим,
Бо не знаю, де діти очі.
Він і був, і лишиться милим,
Та не знаю, чи він захоче.

Символічно впаде пелюстка.
Хтось промовить останнє слово.
Я залишу у нього хустку.
Передбачено… випадково…
2006
© Катерина Ягельська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3643/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives