укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44188, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.06.24
Роздрукувати твір

Тетяна Грицан

Місяць

МИДОБРЕ ПАМЯТАЄМО ТЕ, ЩО ЗАТРИМУЄТЬСЯ В НАШІЙ ДУШІ І ЛЕГКО ЗАБУВАЄМО ТЕ, ЩО ТОРКАЄТЬСЯ РОЗУМУ.

Місяць
Тепер вже пізно —
Стигне піт.
І бризками холонуть сльози.
Твоїх обрамлених утіх,
Моїх не сповнених бажань прогнози.
День стиглим овочем парить,
Обіймами електронних гам.
Роса в прощальних спалахах
Горить,
Синь скрапуючи із заграв.
У тихий безмір ночі.
Свічадами омріяних
Блакитних днин
Розкрились долоні
На стомлений бік.
А потім — неначе
Весь світ занімів
І свічкою скапав
Твій зболений вік.
Хто виміряв ціну кохання?
Хто віднайшов межу прощання?
Котяться, стікають сльози
У пишні, вишукані хмари.
За горами — сніги, морози.
За горами — весна в примарах.
То хто вже вивідав,
Що зрада –  
Кохати (сон це?),
Милуватись сходом?
То хто сказав, що спомину заради,
Не відпущу тебе туди, де сонце?
Згодом.
Полум’ям стікає захід дня,
Скликає омани думок і здригання.
Не зникай, вогнику щастя,
Бо я — вже не я.
Ні, ще буде
Віра,
Кохання,
Чекання!
Знаю,
Ясний Княже,
Покинувши
Ложе сизих мір і вершин,
Небавом знову накинеш
На втомлену землю
Затишку обшир.
Заворожена
Безмовно вимолене
Слово
Тобі не в сутінках скажу.
І не у ранках
Світанкових
Плекатиму його росу.
Від безголосся спопелінь
Відміткою зроблю
Часи покосів,
Наллю
У келихи пісень
За пестощі й розкішні сльози...
Здригається тіло
І мліє душа —
Я неба хотіла,
Світила.
Знайшла?
Повірила сонцю.
Чекала тепла...
У наше віконце
Хвилина йде зла.
Тебе спопелила,
Мене віднесла
На берег Прощання.
І — далі пішла.

2000
ТЯЧІВ
© Тетяна Грицан
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні