Опубліковано: 2007.02.19
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Михайло Деркач

Лица


Бывает, промелькнет лицо в толпе
и до тех пор свою терзаешь память,
пока лицо, знакомое тебе,
не высветит что было между вами…

…Есть лица тех, что просятся в друзья.
От них никак: ни холодно, ни жарко…
Не хочется обидеть их зазря,
лишь времени потраченного жалко.

Есть лица, чьи не спутаешь ни с кем,-
хоть нет родства, и даже нет соседства…
Они- как жилка на твоем виске,
что доверяет все работе сердца.

Те лица нас преследуют везде.
Тревожат душу, будоражат память.
Они живут в доверчивом письме,
ненужными вопросами не ранят.

Но если жизнь закружит карусель,
да так, что голова гончарным кругом ,
они сквозь непогоду-дождь метель,
как «скорая», летят на помощь другу.

2007
© Михайло Деркач
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3861/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives