Опубліковано: 2007.02.24
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Володимир Спектор

***

*    *    *
Идут незримые минуты,
             Но внятен их тревожный гул.
Не забирай мою цикуту,
             Я всё равно уже хлебнул.
Не забирай, прошу, не трогай,
              Ты видишь – нет на мне лица.
Я подышу перед дорогой,
              Я это выпью до конца.
Я всё равно уже отравлен,
              Но мне отрава эта всласть.
Там, где от центра до окраин
               Не слаще выжить, чем пропасть.
И пусть свеча почти задута,
                Я и допью, и допою.
Не забирай мою цикуту,
                 Пускай отраву, но мою!    
2007
© Володимир Спектор
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4003/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives