Опубліковано: 2007.02.24
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Володимир Спектор

ТРИПТИХ-2

                  *    *     *
Давление вновь растёт.
Всё это – антициклон.
Мне кажется – я пилот,
И город, в который влюблён,

Даёт мне зелёный свет,
И я поднимаюсь ввысь,
Где рядом – лишь тень побед,
А прямо по курсу – жизнь.

               *    *    *
Вечерний город в сквозном тумане,
И память улиц сквозит во мне.
Как осень прячу каштан в кармане,
Каштаны гаснут – привет весне.

Каштаны мёрзнут, я вместе с ними,
Во встречных окнах зажглись огни…
Бульвары кажутся мне цветными,
И, словно листья, кружатся дни.


      *     *     *
Я не знаю, за что и как,
Я не знаю, зачем и где.
Но сияет небесный знак,
Отражаясь в земной воде.

И летит среди прочих миров
Мой, ничтожный, прекрасный, родной.
И скрепляется кровью кров,
И вопрос, как крыло за спиной.

2007
© Володимир Спектор
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4015/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives