Тетяна ВинникНАТЯК НА ДІМПодорожником
Ростуть повіки.
Дверей розхристані лики.
За ручку взявся, –
Напали роси…
Глибока прірва
У краплі воску.
А ми пізнали
Тут зими теплі.
Такі розправи
За зручність пекла.
Портрети дишуть,
Губами дзвонять.
Лисички пишуть
По підвіконню.
Моя кімната –
Відкрита клітка.
Неначе енний
Натяк на житло.
І мокрим бруком,
Синцями, холодом
У дім вриваються
Розкаянь бороди…
І вся морозяна,
Така відверта
Кімната з позами –
Життя і Смерті.
Руками мацаю
В куточках візії…
Двозначний вихід
Стоїть над віями…
Маленька стежечка
Сльози до дому.
Прийми таблеточки
Губами сонними…
Лимони. Спеції.
Макулатура.
Кімната з танцями
Температури.
Немов повія,
приймала зраджених.
Кімната змія
З насінням смаженим.
Хоч пахне ладаном,
Вином, долонями…
Мій дім не грається
З чужими донями.
Горять світлини –
Раби розіп’яті…
Жіночі спини
Наскрізь верліброві
Стоять над сплячою
Моєю силою.
Мій дім набачився
Цих переселень,
Цих пересилень.
Мій дім набачився,
Мій дім наплакався
І насміявся…
Йому не соромно
Перед гуртожитком.
Мій дім помножений
На душу кожного.
Йому не соромно
Перед бомжами:
З ножами бореться
В моїй піжамі.
Підбитим звіром
У серці моститься…
Непросмерділий
Чужими помстами.
Вода у ложечці,
Як хвиля крові…
Життя в коробочці
Сірниковій.
|
2007
Ірпінь © Тетяна Винник |
