укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2014.12.08
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-42

Мне как яйца отрезал тот день операции «Ё».
А теперь все советуют лепку освоить, шитьё,
патронажное братство… Да только мечта уплыла,
как моторка с протёкшим ураном сквозь дыры котла.

Но пробил мой подснежник цемент, отряхнул лепестки,
радиацию принял на хрупкую грудь по-мужски…
Да, балбес. Да, кастрат. Но менять в этот траур мечту –
всё равно что молитву всей жизни доверить шуту.

Потому – самодельная мина, ружьё – и вперёд!
Лишний жир с шаурмы на тридцатой минуте стечёт –
и плевать, что любить стало нечем. Гипофиз-то цел –
значит, можно оправдывать подлых животных расстрел.

Новогоднюю ёлку с базара таща, старичок,
обнимавший мне плечи во весь свой тинейджерский сок,
вспомнит, как сорвалось из-за чьих-то амбиций кино,
в эпизодах которого кронам шумелось вольно.

Он повесит меня не под самую, может, звезду,
но впритёрку с машинкой – как будто я лихо веду
неподатливого мастодонта в тенистую глубь
липко-вяжущей хвои с букашками в отсветах луп.

Руку, ногу и пенис предателя он разместит
возле пасти огромной пантеры, где меч-сталактит
охраняет Снегурочку, сталью холодной гнетя
многолетнюю затхлость любительских клубов шитья.

Это время проводит свой рейд по околицам нив,
ни полфразы от имени общества не проронив.
Седовласый молчун, завсегдатай сгоревших эстрад
видит в ёлочном шарике ярких блондинов парад.

Все неслыханно счастливы, каждый в своём спорткупе.
Им, как водится, машет рукой ревизор с КПП;
под крылом необъятной мечты остаётся река
и тупее учебного рашпиля взгляд физрука.

2014
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні