Євгенiя Чупрiна***А. Родіонову
Під ДЦ, де хотіла придбати собі крем для ніг,
Яким можна мазати руки і навіть вуха,
Як козак із «Тараса Бульби», розлігся кремезний фрік
І тхнув, наче справжній пір духу.
І я подумала: хто взагалі це такий,
Цей розквітлий Ван Гог, ілюстрований П’ер Безухов?
Що завгодно могло би статися, він тут заснув бухий,
Можуть-бо відірвати не тільки вухо!
Ой, лишенько, я впізнала його, це великий поет,
Прямо тут, на землі!
Як же ми допустили таку диверсію,
Як могли?!
Ображали, напевно, в дитинстві, зламали велосипед,
Ще й з-під заду підступно крали кал лопатою!
В мене є версія:
Не Майк Тайсон зітнувся з ним тет-а-тет,
Отакі, як я, в чорних кофтах, а до мене ще – мама з папою
Довели до того, що намріяне чадо харит,
Як під брамою Царства Божого
Лежить
Під ДЦ, що весь ломиться від блядей,
І нікого з них навіть виїбати не може,
І роззявлений його рот, і ширинка розірвана, і біжить,
Розтікаючись, джерело золотаве йому на ложе.
І тепер його шкіра загрубла, він спить, як морж,
І на всьому обличчі (хіба в очах) – ні кровини,
І хропе він так, що тендітний столичний бомж
Не наважується з нього чоботи зняти вже дві години.
А Путін закритий сидить у Кремлі,
І ніколи не дрочить,
І весь він такий адекватний, що нудно прямо,
І погляд ласкавий-ласкавий,
І дівчата усі його хочуть,
І культурна іще в нього є програма…
О Росія, Росія, муніципали злі
Розбивають фаянсові душі поетів наших!
Не купую собі крем для ніг,
Хай не тішаться рогулі,
Хай їх шкрябають хоч би п’ятки,
Шершаві, неначе рашпіль!
|
2007 © Євгенiя Чупрiна |
