укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 43047, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.03.10
Роздрукувати твір

Євгенiя Чупрiна

Сумна балада

Вона йому поезії читала
У парку темному, чутливому до звуку.
Вона його за плечі обіймала
І на коліно владно клала руку.
----------

Він слухав мовчки, тільки серце билося.
У скронях кров гуляла, мов вода.
У штанях щось нечутно ворушилося.
Шкарпетки пахли, наче резеда.

Від близькості жахливої та милої
Весь світ набряк і скрізь по швах тріщав,
І птах співав з йобичєською силою –
То клацав, то хрипів, то верещав.

І ось вона, лоскочучи волоссям,
У губи стиснуті його поцілувала,
І пахнучи корицею, мов осінь,
У хлопця нерухомого спитала:

- Ну, як тобі від ніжної істоти
Вислухувати матерні гостроти?

Він відповів:
- Твереза чи під мухою,
Облиш брудні слова, бо не годиться.
Дурне дівча, ти хоч би раз послухала,
Як криє нас прораб на будівництві.

А він завжди знаходить комбінації,
Що на латинь вергілієву схожі,
Ти навіть у період менструації
Краси такої створити не можеш.

- Насправді? Ти навчиш мене? – Не буду!
- Благаю, любий! – А піздуй в пізду!
- «Піздуй в пізду»... Ніколи не забуду!
- То ти не йдеш? Тоді я сам піду.

- Ти мусиш відвести мене до хати!
- Навіщо таку панну проводжати?
- А як зґвалтують? - В тебе є багато,
Чого у цьому випадку сказати.

Він відвернувся, а вона заплакала.
Він видохнув, мов вистрілив з рушниці,
І наче корабель, що знявся з якоря,
Від лави відірвав свої сідниці

Та зник в метро. Алея захиталася,
Світ ліхтаря затьмарився в очах…
І скиглила вона, і матюкалася,
І обривала квіти на кущах.

2007
© Євгенiя Чупрiна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2022 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні