Опубліковано: 2007.03.10
Поетичний розділ: Поезія з ненормативною лексикою

Євгенiя Чупрiна

***

В дівочості я мала довгі вії
І пам’ятала твердо, мов Буквар:
Життя моє – бардак, там люди всі – повії,
А сонце – йобаний ліхтар.

Та роки йшли, та вії випадали…
Я в золоті жила, мов золотар,
І як чорти, в лице начальники іржали,
Казали: «Спробуй, вдар!»

Забула я дитинства сум та мрії,
Молилася кумирам золотим,
І попіл покривав мої щоденні дії
Безплідні, наче дим.

Але коли дивлюсь на храм Софії,
У пам'яті встає старий кошмар:
Життя моє – бардак, там люди всі – повії,
А сонце – йобаний ліхтар.
2006
© Євгенiя Чупрiна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4180/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives