укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.03.11
Роздрукувати твір

Ігор Піляєв

***

              И «Волги», и волхвы
                                              язычески прекрасны.
              И звёзды со Звездой
                                                    на вечевой груди.
              Пусть наши поезда
                                                уходят на запасный,
              Но нам не лебедой,
                                                      а лебедем расти.

              Нам тысячи богов
                                           и тьмы небес не хватит,
              Чтоб сеточку понять
                                                 на длани и в горсти,
              Чтоб слово удержать,
                                                как солнце на закате
              Пылинкой золотой
                                               последнего «Прости».

              Не сказкой Рождества –
                                                          доярки и дояра
              Священным молоком
                                           в нас вскормлены слова.
              То с длани, то с горсти,
                                            где Парки ткут упрямо,
              Трубит и бьёт беду крылами караван…

              О, лебеди мои, словами солнцелики!
              Стихиею дозор, как реквием, снежит.
              И в капища опять святятся базилики,
              И Волга без колёс бессмертная бежит.

2006
© Ігор Піляєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні