укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44184, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2015.07.21
Роздрукувати твір

Олексій Боричев

Свадьба

Шарик возмездий в руке я катаю.
Маленький, серый, пушистый такой…
Видишь, Олюнчик, судьба непростая,
И не сравнить её с Волгой-рекой!

Помнишь: веселье, дугой выгибаясь,
Кланялось нам в том далёком «тогда».
В душах светила звезда голубая.
И голубыми все были года…

Ночь. Огонёк. И затерянный где-то
В чаще еловой наш маленький дом. –
Дом, где грустило какое-то лето.
Наше. Не наше: не помню о том!

Помню – зато я – какие-то люди
Стол накрывали, и звякал хрусталь…
Столько цветов!.. Больше столько не будет!
Мы – за столом. За окошком, как сталь,

Небо дождливое… в горнице гости.
Кто они, Оля, чего ты молчишь?..
А на столе поросёнок, от злости
Скалит клыки, будто кажет нам шиш.

Главный встаёт. В пиджаке. Краснолицый.
И говорит: это свадьба у нас.
Лёша надумал на Оле жениться.
Горько же! Горько! Мы все пьём за вас!

Но открывается дверь и заходит
В белом костюме шикарный мужик.
Нож достаёт, из-за пазухи вроде,
Тычет в гостей, поднимается крик.

Кровушка хлещет на снежную скатерть.
Падают замертво гости на стол.
Оля! А ты порося так некстати
Жрёшь, и бросаешь объедки на пол.

Гости порезаны. Я шевельнуться,
Палец согнуть не могу, не могу…
Вдребезги всё: и бокалы, и блюдца.
Я наблюдаю, сижу: ни гу-гу!

Что же! Шикарный мужик улыбнулся.
За руку взял и уводит тебя.
Мне бы очнуться. Но я не очнулся.
Так и сижу, униженье терпя!

Шарик возмездий в руке я катаю.
Маленький, серый, пушистый такой…
Видишь, Олюнчик, судьба непростая,
И не сравнить её с Волгой-рекой!

2015
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні