Валерiя Богуславська*** ***
Нишкне вітер, наче кінь стриножений.
Вечорова терпне далечінь.
Віснику Стрибожий, чим стривожений?
Відсьорбни з калюжі, відпочинь.
За шибками виборчий конвеєр
Тиражує пристрасті земні.
А лобастий лагідний ротвелер
Випадком довірився мені.
Пестить подих острах мій і подив –
Чи таке удумав, справді, сам? –
Доки в юнім захваті господар
Удає, що Байронів Корсар.
Хто із них чуття щиріші має?
Дві години – і такий запал!
Байронів Корсар у нім дрімає –
Хто ж його, нестримного, приспав?
Непостійне, наче зуб молочний,
Відпаде побіжне це чуття,
І заступить ліпша і молодша,
Прибере і вимете сміття.
Вибору чи винятку забракло
Цій добі добірних протиріч?
Молодий корсар, старий собака,
Післявиборна груднева ніч.
|
2007
Київ © Валерiя Богуславська |
