Валерiя БогуславськаШлях Мій окреслений шлях космічний, Не подолана передова, Де сіяч заповзятий – січнем Висіває свої дива: Крижані, кришталеві, хижі, Небезпечні дари небес. Білі бороди соснам лиже, Дичавіючи, Дніпрогес. Здобні здобрює кучугури Сірководень та аміак. Найнаснаженіші авгури Заблукають між мрій та мряк. Щось у мороці мріє, наче Вбивче, вовче – ба ні, свіча? Хто прикмети ці розтлумачить? Хто яруги й бори розбачить, Де завіялося дівча? Чи шляхи здираються вгору? Чи роки пригинають спину? Я не виплутаюся із бору. Все сліпучіша сніжна піна. І нема борвієві спину...
|
2007 Київ © Валерiя Богуславська |