Свiтлана-Майя ЗалiзнякТенденція1 Кортить жінкам писати недовірші. Накришать слів - для подруги, куми... Яніну при надії кинув Іржі, Не по-джентльменськи гепнувши дверми. Жаннет від принца утекла жвавенько, Поповз куди й не треба силікон... Вже Роза - непахуча міс, благенька - Вступила в листопадний марафон. Крилатками літають недорими... Муркоче "та нехай..." критичний кіт. Немов опеньки, визирають "прими"... Стою окремо - птаха-моноліт. Під сонцем чудернацько, непалючо. Хитається чавунний парапет. Усе було: протуберанці, ключик... Яким відкрито брами до тенет. Вистукують осріблені ковадла. Ламаються багети і смички. Були за друзів богомоли, падла... Дорогу мітять білі слимачки. 2 Сміється чорним ротом сніжна баба, Горобчик зазирає у цебро... Я недовірші розумію слабо. Витворюйте пульсуюче ядро. Пегасся кволе, в`ялені копита. Заламування рук, вечірній сплін. Я недовіршами з водою сита! Безкрилля піднімається з колін, Поповнює когорти сіроманців. Чатує між сосонками іклан. Оптимістичненько, морозно вранці. Двигтіє світ - засніжений вулкан... ілюстрація https://www.facebook.com/photo.php?fbid=998910496836788&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
|
2015 © Свiтлана-Майя Залiзняк |