укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2016.03.17
Роздрукувати твір

Мері Морозова

Я СИДЖУ КРАЙ ВІКНА

ЙОСИП БРОДСЬКИЙ. Я СИДЖУ КРАЙ ВІКНА
(переклад Марії Лелеки)

Я завжди був певен, що доля – гра,
Що навіщо риба, коли є ікра.
Що готичний стиль переможе, як школа,
Як здатність тягнутися, без уколу.
Я сиджу край вікна. За вікном осика.
Я любив небагатьох. Та сильно.

Я вважав, що ліс – лиш частина поліна,
Що навіщо вся діва, коли є коліно,
Що, втомившись від віком здійнятого пилу,
Руське око завмре на естонському шпилі.
Я сиджу край вікна. Я помив свій посуд.
Я не буду щасливим, як був тут досі.

Я писав, що у лампі є жах підлоги,
Що любов, як акт, не є дієсловом,
Що не знав Евклід, сходячи на конус,
Річ набуває не нуль, а Хронос.
Я сиджу край вікна. Пригадаю юність.
Посміхнусь буває, бува відплюнусь.

Я казав, що бруньку руйнує зелень,
Листа. І що впавши в погану землю
Сім’я не проросте. І що лук і галявина
Є зразком рукоблуддя, природою явленим.
Я сиджу край вікна, охопивши коліна
У товаристві власної тіні.

Моя пісня позбавлена вщент мотиву,
Зате хором її не затягнуть. Не диво
Що ніхто, за промови мої негречні,
Не покладе мені ніг на плечі.
Я сиджу край вікна у пітьмі; Як потягом
Море гримить, за завісовим протягом.

Другосортного віку жилець, я гордо
Визнаю надбаннями другого сорту
Й віддаю в майбуття мою кращу думку,
Наче спробу вдиху серед задухи.
Я сиджу у пітьмі. Непроглядній. Повній.
І в кімнаті не гірша вона, ніж ззовні.

оригінал http://www.stihi-rus.ru/1/br/33.htm

2016
© Марія ЛЕЛЕКА
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні