Опубліковано: 2007.03.24
Поетичний розділ: Сонети

Микола Зеров

Читаючи поета

“Є світлі розуми, є душі осяйні,
мов ранок молодий, мов заграва багряна,
луна їх голосів – проречиста осанна
серед буденниїх справ і злої метушні.

Ми згуби-вічності отвори крижані?
Обранцям не страшна ненатлість їх захланна:
Їх винесе бурун Запомин-океана
На береги життя, мов перли світляні”.

Стара романтико!.. Жива ти ще в поетах!
Щоб так накульгувать у стансах і сонетах –
І свято вірити в безсмертну міць свою!

І справді – що таким знавецтва суд убогий?
Чи проти забуття не встоять у бою
Романси натрутні і томи антологій?
2007
© Микола Зеров
Текст вивірено і опубліковано: Олександр Різник

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4446/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives