Заїхали за яр оксани, берти,  коли містечка ждали перемін...  Тепер взялись лящати: "...варто вмерти!";  оспівуєте смерть від куль і мін...    Шлете іржаві стріли з Оклахоми,  вчите чужих дітей іти на прю.  А я дивлюся тут фотоальбоми,  живу тверезо, навіть не курю.    Кого стрічали ваші бабці юні?  кому несли печеню і книші?  Ви віртуальні зайняли трибуни,  вам села ці - загибілі - чужі.    Чого ж ви розпинаєтеся хижо?  Латаємо... розверзлася діра.  Отут - війна. А ви - на корт, на лижі.  Вчите мене кричати: " ...геть... ура...".    Отож мовчіть. Бо я жадаю миру.  Вертайтеся до висхлих пуповин.  Задосить вже (хитаються ж...) кумирів.  Всі війни - за горіння свердловин.    І я вночі молюся не за бомби,  Що знищать і сусідське, і моє -  За цілі дамби, кольорові ромби,  їх купите на ринку за у.є.    Тут вишиванки не забули в скринях.   До нас шерхочуть бабні соняхи...  Для вас ми - кури, вівці, пави, свині,  що бабряться в багнюці край сохи.    ...втекли туди, де більше жиру, сонця,  де толерантність ляпає із хмар.  Малюйте світ, нерідні... барбізонці,  не лийте масла у жаский пожар.    Нехай країна буде самостійна.  Спочине персть оця від шарпанин...  Нервує вас мій віршик елегійний?*  Писала я на лаві між лавин...    Сади розквітнуть. Оживає мова.  Радіє ранцю, зошиту школяр...  Не треба лити задля миру крові.  Розбагатіє лиш чужак-трунар.    2016    * вірш у відповідь на текст жінки, що кпинила пацифістів на одному з поетичних сайтів за написання ідилічних віршів у час війни.    ілюстрація  https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1171293072931862&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
  |