Відчуваєш, дитинко, як доторків спалахи карбують рубці на дверному косяку пам’яті та ділять час на нерівномірні кавалки як ділять позірно життя нерегулярні статеві акти. Врешті, дитинко, ти ж розумна ти ж знаєш усе це напевно погода чомусь листопад може трохи депресія чи може меланхолія що власне те ж саме а ще трохи алкоголь; чув, що як сниться оголена дівчина — то на біду; полюції може порно а може еротика а втім яка різниця а ще фемінізм шовінізм зелений чай чи кава без цукру чи нікотин чи ганж чи сльози чи дощ чи втома чи спокій чи сперма чи слина чи кров чи вино чи фригідність чи мастурбація чи глина чи камінь чи очі чи лінзи чи крики чи стогін чи кохання чи дружба чи волосся чи шкіра і тому подібні речі а втім ти і так про все знаєш. А твій музей геніальних шедеврів та мертвих речей (із них можна укладати медитативні пасьянси кілька заношених феньок на руках глечик на шворці що мабуть іще пам’ятає той перший запах як напевне пам’ятає згини тіла ліжко фото малюнки на клаптях паперу комусь присвячені вірші квитки на позаторішні фільми) поповниться ще однією відкритою. |