Опубліковано: 2007.03.26
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Ярослав Мінкін

Запах степи (начало поэмы)

оСТЕПенившийся путник


Нас забудут, Кукушка,
   я это мучительно знаю
Будто б крошки
   на грязной губе захмелевшей Судьбы.
Мы – подводы контуженных братьев,
   безумное бешенство свадьбы
Где никто никого не любил…
2005

После лесов, окружаших юность, я вышел в степь предков, которые в ней не были.

© Ярослав Мінкін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4525/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives