Опубліковано: 2007.03.26
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Лія Чернякова

***

  Мои стеклянные стихи
  Молчат на тысяче осколков.
  И в них мерцают недомолвки
  В дверях - кривые как ухмылки -
  Свивают гнёзда сквозняки.
  А сердце камнем из груди
  Стучится в звон разбитых окон,
  Где лабиринты улиц блеклых
  Слепые вымыли дожди.
  И только смех усталых глаз
  Толкнет как дверь чужую спину
  И вздрогнет мир, что был покинут.
  И с плачем небо опрокинет
  Ушат из битых слез и фраз.
2001
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4548/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives