Опубліковано: 2007.03.27
Поетичний розділ: Філософська лірика

Любов Василенко

Черный просвет



Разблокируйся,
код
Бытия
в Предысход,
чей обратный отсчет,
охлаждая мой лоб,
осенит отлученьем от ада!..
Я устала быть.
Стало быть –
надо…
Надоело!..
Поверишь –
устала,
как черт,
пропускать сквозь себя,
будто громоотвод,
весь изнаночный пот
Антимира,
что ловлю налету,
как живой кислород
в концентрате угарном
дыханья «рот в рот» –
от «щедрот» очумелого пира…
Но кружусь и верчусь,
и от страха – тащусь
и кричу сгоряча:
«Эй, Вы, как там?
Все грешите впотьмах,
попросту топоча?..
Ну, тогда, –
как всегда:
лечу к Вам!..»
И взвивает виток,
от макушки до ног
погружая в порочный припадок,
тот тоннель,
что до ужаса наоборот:
чем чернее,
тем более сладок.
2007
© Любов Василенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4565/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives