укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2017.03.27
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-165

– Вот этого, самого крепенького, я бы и взял! –
воскликнул довольный папаша, похлопав второго из тройни.
И взял. Даже мамка не знала, что он, одного увозя,
двоих обрекал на мусорник или коровник.
И вырос наследник: в семь лет был уже как в пятнадцать.
Отец, охваченный пламенем галлюцинаций,
побаивался ночами топота по паркету –
оттягивал жалюзи и тянулся к свету.
Сынишка не только мускулы накачивал, а и суставы…
Чёрт побери, тут и дикий кабан забоится подставы.
В тринадцать лет одиннадцать месяцев и дня эдак двадцать три
беззвёздной ночью, когда в туалете призрак вопил: «Отопри!»,
сдавил постаревшее тело папаши, брызнул кровавый студень –
физкульт, силовые структуры! Я ещё неподсуден!

Пупсик, лежавший слева – щёки в мучнистой росе –
выучился, женился и в труп превратился. Как все.

Однако по пустырю, куда принесла дворняга
третьего малыша с разросшейся шейной опухолью,
прогуливался сирота с макаронами из сельмага –
и внутренний голос при встрече облика к облику
музыку нашептал для флейты, рожка и сердца:
«Вот этого. Только этого. Считай, что вердикт партсъезда».
– Идём ко мне! – и двенадцать лет были песни по вечерам,
воскресные крестики-нолики без Христа и Мунтяна,
и расцветал глоксинией каждый подкожный шрам,
и каждый нейтрон понимания был в нужное русло втянут.
Да, куча дружб кончается по-плохому.
Но здесь их лодку восприняли по-своему погранвойска –
и крик раздался: «Влезай на мою лимфому!»
И – буль… буль-буль… только почка всплыла в носках.

…Мне предстояло лизать и лизать соль с обложной зарубки,
прежде чем убедить себя не влюбляться в клубничные губки.

2017
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні