Опубліковано: 2007.03.28
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Катерина Ягельська

***

                                Когда пойму, что шутки неуместны,
                                Начну шутить отъявленно и зло.
                                                                                                             М.Замшев

І знов калюжі – значить, мокрі ноги.
І знов шкарпетки в дірках під столом.
А уночі гарчать поганські боги
І сниться попіл, стріли і шолом.

Достатньо сил, аби знести фортецю
І розтрощити камені в пісок,
Але Вона... він миттю піддається,
Як її пальці ляжуть на висок.

Яєчня на плиті шкварчить в олії,
І знов не поверта борги кума.
І він жартує: “Всі жінки повії”.
Скінчилась сіль... та і її нема.
2006
© Катерина Ягельська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4598/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives