Опубліковано: 2007.04.02
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Олександр Козинець

***

Моя рука торкнулася до клавіш,
А я сиджу, вигадую акорди.
Ти знов свою каблучку переплавиш,
Бо час пройшов і вже змінилась мода.
Бо час пройшов... А скільки вже? Десята?
Ти не встигаєш знову на роботу.
Небесний грім мене ударить в п’яти,
А чорне небо прогорлає ноти.
До клавіш білих доторкнусь тремтяче,
Стару мелодію згадаю ще зі школи.
Ти поспішаєш, ти мене не бачиш,
А я із неба ллюсь тобі за комір.
Хоча й не треба, я не граю “форте”,
Тобі не граю, бо вважаю марно.
Подайте срипку. Ти не будеш проти?
Я вже на клавішах зіграв своє “піано”.
2007
© Олександр Козинець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4675/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives