Опубліковано: 2007.04.05
Поетичний розділ: Релігійна лірика

Микола Ширяєв

Служение


Лишь пройденный путь представал большим,
И день догорал, стремглав.
На плечи предтечу, навстречу им
Держала шаги земля.

Им солнце светило, да зрячий слеп,
Идущие да простят.
И был у них самый насущный хлеб
И самый цветущий сад.

И Слово сшивало края не в труд -
На сшитом не виден шов.
И было же им не понять ничуть,
Но чудо как хорошо.

Их ветер, как преданный пес, лизал,
Взъерошенный блеял скот,
Кружили жуки и во все глаза
Глядели зверьки с высот.

А к ночи селений ночных огни
Подкрадывались, как тать.
Как робко пытались они летать,
Когда Он учил летать.

2007
© Микола Ширяєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4736/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives