Опубліковано: 2007.04.05
Поетичний розділ: Релігійна лірика

Микола Ширяєв

Ситуации-1

Выпирают уши заячьи,
Хочешь - спряч, а хочешь - выстави.
Мало доброго свершаючи,
Шел по жизни парень истовый.

Шел, куда носили ноги, и
Не глядел на Божьи зарева,
А грехи свои премногие
Богородице замаливал.

"Я к тебе имею делушко -
Баловство его утроило:
Ты прости, Мария-Девушка,
Что душа моя накоила.

Величался я, как бестия,
Плел недоброе конкретно я.
Да спасет мое нечестие
Чистота твоя несметная.

Надо мною Божья палица,
Ну, а я - песчинка, гранула..."
Неприметно он состарился,
Непременно смерть нагрянула.

И пускай, хоть шей, хоть режь, никак
Сальдо с бульдою не сходится,
Взяли в рай большого грешника,
Бо любил он Богородицу.

2007
© Микола Ширяєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4743/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives