Ігор ПавлюкВЕЧІРНІЙ РОМАНСВЕЧІРНІЙ РОМАНС
На добраніч, поля. На добраніч, ліси.
Безпритульність якась така...
Я би в друга сьогодні коня просив
І в корчму від тебе втікав.
Тільки місячні коси твої летять
Крізь шляхи снігові мої.
А в корчмі на гітару ридає тать,
Наче брат усіх солов'їв.
Нетутешнє таке щось навіки тут.
Сива пластика тіл і душ...
А циганок любов — як розлита ртуть
На мою світову біду.
Над свічками висить сигаретний дим.
Хочеш, в Бога вір, хоч — не вір...
Я від тебе іду таким молодим,
Бо й життя — мов короткий вірш.
Ще за всім пожаліємо ми колись.
Ну і що? Буде милим сон.
Журавлі он поплакали — і знялись,
Бо природи такий закон.
Бо природи такий закон:
Хто обмане себе, той щасливий тут.
А хто чесний — щасливий там...
Місяць плаче. І сльози-роси течуть.
Зійде Сонце — з чужим ім'ям.
Зійде Сонце — з чужим ім'ям.
На добраніч, поля. На добраніч, ліси.
Безпритульність якась така...
Я би в друга сьогодні коня просив
І з корчми до тебе втікав.
|
2006 © Ігор Павлюк © музика: Ігор Павлюк |
