Опубліковано: 2007.04.07
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Вiкторiя Тищенко

Ты седенький – и пишешь серенько

Ты седенький – и пишешь серенько,
хоть называешь это просто.
Чему меня ты учишь серденько,
литературный недоросток?

Самовеличьем изувеченный,
не чуешь ты душонкой пресной,
что я – часть силы, не отмеченной
в твоих затасканных реестрах.

И в образе худой девчоночки,
малоприметною тищенкой
я и без книг твоих ученая,
как золотой Тарас Шевченко.

Я – дух Востока. Ветер Севера.
И Запад-грусть. И Юга вера.
А ты – лишь желчемаз рассеянный,
литературный недомерок.

Ты седенький – и пишешь серенько
неистребимою коростой.
Чему меня ты учишь серденько,
литературный недоросток?
2003
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4989/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives