Надія Чорноморець***Рябий асфальт під білим сонцем мліє, Тамує спрагу день - та вітром снить, І подих лісу спекою пашить, Бентежно захід ватрами яріє. В траві принишклій коник шаленіє, І ночі шовк знемогою тремтить, Колючий сполох - вирізає мить, Розлогий грім - бурмоче і німіє. І вранішня роса, вечірній спокій Духмяних лип, жасмину й полину. Лиш зрідка - скерцо - витина сорока, Джмелі - своє - розважливо гудуть. І котить білий пух під ноги вітром. На краплях дощових - веселки. Літо.
|
2000 © Надія Чорноморець |