Надія Чорноморець***Яр Липовий - у свічках золотих, І дим пливе - навколо палять листя, Калина на межі - горить намистом, І “кру” щемливе - лине з висоти. В передчутті негоди і сльоти Чорніє пар в фантазіях барвистих, І павутиння носять нить сріблисту Наввипередки, граючись, вітри. Згасає день - лише зайнявшись - тихо, Ніч зорі розсипає - всім на втіху - В такім безмежжі і у безголоссі... Надії лиш - на сполохи кохання, І гомонить в душі вогонь жадання, Журба й мана. То осінь.
|
2000 © Надія Чорноморець |