Надія Чорноморець***Як спека млосно всюди розляглась, Стулила очі - мов покрила пилом, Як воскове, розплавила все тіло, Скрутила і скувала кожен м‘яз. Зі спрагою навіки обнялась, Без подиху, так втомлено-сонлива, Ще до світанку пару перегріла - І в небуття занурює весь час. Пульсує кров в потилиці і скронях, Відлунюючи мляво, несинхронно - Над гранями - свідомість пропливла. Стіну від світу вивела задуха, Й несила зовсім з пориванням духу - Справлятися - закута голова.
|
2000 © Надія Чорноморець |