Надія Чорноморець***Чманію від нахабства слів і рим, Все товпляться, плетуться, натякають, Навпомацки і навскіс докучають, Невчасно виринаючи з глибин. Недосконалий, у ваганнях плин, Затято і звабливо обтікають, То згідливо й зворушливо тримають, Виманюють з протоптаних стежин. Згуртовані - ускладнені - обставини, Журливі звички -радо позоставлені, Зів‘яли і зігнулися взірці. Настійлива й напружена омана, Напрочуд невилікувана рана, І олівець - надійно - у руці.
|
2000 © Надія Чорноморець |