Надія Чорноморець***Ользі Василівні Кльопі, рідненькій нашій На схилах сливи, мальви вздовж стежин, І виноград плететься біля вікон, Сіяє яблуня, укрита ніжним цвітом, Барвінку килим, клумба із жоржин. Ще Кльопа-дід у цій садибі жив, У крутояри вклав снагу й надію, Став з коропами, нині обмілілий, Бузок і сонях вистьогали тин. І прохолода й затишок оселі. Портрет Шевченка, мами, батька, брата. І спогади - веселі й невеселі. Підходить тісто, справлене до свята, Знеслася курка - радісно вола, Дзюрчить вода, і плинуть дні, діла...
|
2000 © Надія Чорноморець |