Опубліковано: 2007.04.11
Поетичний розділ: Сонети

Надія Чорноморець

***

Ірочці
Старий тінистий сад, де груші віковічні,
І яблуня рясна із року в рік стоїть,
Жасмину білий лет, бузку небесний цвіт -
Дитинство і життя, і спогади одвічні.

Та третє літо спить змарніла слива,
Схилили вишні стан, по кісточки в воді,
Як після довгих дум міськрада ухвалила
Створити став значний - розмореній собі.

І вечорами дух болота віє,
І жаби крекають, комар від злості виє,
А як - малина безоглядно там росла!

Трава стелилась там колись - і зеленіла!
А як - городина кохалась і рясніла...
Бабусин посаг бо - садиба та була.
2000
© Надія Чорноморець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5057/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives