Надія Чорноморець***Мої мовчання - майорять мов мак. Пелюсток пломінь - плавно опадає, Самітний сум сонатами спливає - Самозаймистий стомлений співак. В твоїх тенетах - тріпотливо так. Терпке терпіння - трунками тримає. А буднів бриг - барвінково блукає, В химерних хвилях - вільний аргамак. Гелікоптер невизнаних висот, Та селективність, що не знає - нині, Лише - було, і - трохи - далі буде. А за вікном - перебирання сот, Дахи іржаві, оксамитні сині, Палюче коло, і - труби облуда.
|
2000 © Надія Чорноморець |