Опубліковано: 2007.04.17
Поетичний розділ: Релігійна лірика

Оксана Доріченко

О тишине

А когда мой пафос утихнет, что ж мне — молчать?—
В тишину слов — восхожденье ли?
На уста всезнания ляжет печать,
Отрешеньем от мира и вожделения.

Перекресток гордыни и любви,
Нежной встречи — и одиночеств.
От отчаянья не реви
И не рви на клочья пророчеств.

Так ли дорог он, этот ветхий мир?
Отчего ж тела бренного жаль?
Замолчи, услышь, как дрожит эфир,
Первословом задев скрижаль…

В тишину глаза отвори — туда,
Во Вселенский бескрайний Свет.

Поднимается слов гряда
Новой Вестью в Его Завет.
2007
м. Київ
© Оксана Доріченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5167/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives