укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.08.14
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

***

так сбились мы с пути колхоза "Светлый путь" шли куда-нибудь
делая на деревьях зарубки получая размытые указания из радиорубки
цветом пунцовым красили обиженно надутые губки
цветом крови знамени нашего невежества возведенного в веру
некоторым обещали избранности высшую меру
словно точечный этот обстрел может выбрать любимых судьбою
словно здесь ничего не хотел только вчуже грустить над собою
так мы заблудились в лесу птицы черствый наш хлеб клевали
глаза у нас были синие такие как белая ночь им нравились наверное тоже
детям ночью в лесу одним оставаться негоже
оставлять следы безвременья на высохшей коже
любви превращенной в закон
какой скучавший в своем панельном доме тихо спивавшийся Пигмалион
каждое утро думая что обречен рисовал их бледную кожу
пламенные сердца
с любовью истинного творца отправляя на смерть
еще так много нужно успеть
так мы шли нам не разрешали здесь по сторонам глазеть
это карусели это леденцы красного цвета яркие гребешки
эта невозможная нежность дрожь холодной руки
так красота убивает прежде чем кровь окрасит мрамор ее висков
так наши рабочие одним рывком избавятся от вековых оков
так мы шли песни старых ссыльных каторжан заунывные пели
чтобы не думать что всё это на самом деле
где-то скрипели покинутые вечным детством качели
нас построили по росту нас построили по двое
нас никогда не оставили бы в покое
это твое лучшее время потом будешь его вспоминать золотое

2020
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні