Оксана Доріченко***Що в минулому хочеш почути?—
Занімій, очі міцно заплющ.
Лиш пісок по пустелі — ледь чутно,
Та руїнами плентає плющ.
Плутанина слідів Моїсея
Та горби з побілілих кісток,—
Все лишай! Най твоя Одісея
Оминає знайомий місток.
Океан зачекався. Гойдає
В грудях Землю — пульсує й болить.
...Агасфер трусить порох, шкульгає,
Завчене каяття бубонить.
Вій - не вій — суховій із пустелі,—
Пустка в Вічного Жида в очах.
Безкінечність піску. В небі – стелі —
Мертві зорі. Не вмер — лиш зачах.
Все — те саме. Слова і мовчання.
Манівці зацвілілих думок.
Сплеск надії — і знову пручання.
Почуттів застарілий клубок.
Твій літак вже гойдає крилами
Дзьоб цікавий навістрює свій.
Ще південніше — чуть криголами,
Очі сліплять сніги й буревій.
Відлітай! Білий острів чекає
І на тебе, й на казку твою.
Лицар гордо коня напуває:
Він дракона подужав в бою!
|
2005
Київ © Оксана Доріченко |
