Сергій НегодаВід своєї волі вмирає душавід своєї волі вмирає душа
на виклик доби у гарячці вмирає від зарази
рожева красуня сплячого Всесвіту
а вона була така вдатна до велетнів по різних закутках
її животворче румовище виходить
з уїдливих душ і відвідує випадкові сни
ось і безсилля останнього лику
вона на хвилях пручається з власною смертю
просвічує млою неторкану безвість
прямо-таки з нічого творить одкровення ясновидця
в країні садів довірені їй літають зорекрилі птиці
земля зрошена кров’ю батька у вічній пам’яті її сліз
і нізвідки взятись шаленству хоча ця втрата життя
є обряд перевтілення людини в божу істоту
це домна щоб сотворити сонячні очі божевілля
у первісному сяйві золотавої праматірі безодні
склепіння сну переповнене розписами Гільгамеша
а в мурах сновид повний світ уяви мертвих
де яскрава квітка безсмертя віддана немовляті
ця квітка у вільготі мандр вкривається кров’ю серць
тих хто виховав боже дитя для земної краси
тих хто успадкує земне царство-сад
де вільно квітує все те що віддала добра душа
|
2007 © Сергій Негода |
