Опубліковано: 2007.04.25
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олена Раскіна

***


Обжигайте меня, непрозревшую, слабую глину
Без предчувствий и страсти, без истины, взятой взаймы.
И, когда я сосудом в ладонях Господних застыну,
Пусть прольется в меня молоко петербургской зимы.

И тогда на мгновенье я избранной стану утробой,
Словно постриг, приму этот сладкий молочный посев.
И зерно прорастет, как в могиле, покоясь в сугробе,
И меня обовьет, как судьбу обвивает припев

Этой песенки сладкой, как будто с рожденья знакомой,
Благородной, как время, в своей нищете родовой.
И когда я засну на ступенях Господнего дома,
Пусть хозяин радушный придет на рассвете за мной.
2007
© Олена Раскіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5332/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives