Опубліковано: 2007.04.26
Поетичний розділ: Гумористична та іронічна поезія

Фелікс Дробишев

ГОВОРЯТ, МЫ - БЯКИ-БУКИ.





В кого дети пойдут - наука,

которую знает всякий,

если мать отца зовет - Бука,

он ее, не иначе, как - Бяка.



И смотря на небо без страха,

уже подрастают внуки –

по отцу они будут – Бляха,

а по матери значатся – Муха.



«Ох, уж мне эти потомки…» -

наш дворник ворчит усталый,

он по паспорту будет Ёлкин,

мы кличем по отчеству – Палыч!



По секрету он как-то признался,

что стремился в словесные выси,  

но сидел на Парнасе - Накось,

а на спуске, в засаде ждал - Выкусь.



Бяки-Буки – не повод для грусти,

вот Палыч хлебнет для духа,

и споет под метлу: Муси-Пуси,

Муси-Пуси – все!…

                                       …блин.
2007
© Фелікс Дробишев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5380/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives