Опубліковано: 2007.04.28
Поетичний розділ: Філософська лірика

Тетяна Винник

ЗАГУБЛЕНІСТЬ

ЗАГУБЛЕНІСТЬ

Хмар захоплені ковалі
Підкували
Повітря корені,
Дощ із ядерних слів
Марить
Горлом чорнозему…
Господи!

Чи пропаща я,
Чи не прощена,
Чи не хрещена,
Чи не прошена…

Б’ють сльозами у сірі очі
Всі Замучені,
Всі Розбещені,
Всі роздощені…

І Дажбог розлетівся просом
У траур черленого
Лісу.
А землян земляки зносять
Внутрівенно
І стисло…

Ми ж морозу наїлись, як хрону.
У федерації сіверянських
Гільз…
З нас, як сто грам, Україну
Взяли
На аналіз.

Віршем вдосвіта не божися,
Серце, мов пекло
Розжарене.
Бійся сама себе, бійся…
Ти – як струна
Непарна.

2007
Київ
© Тетяна Винник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5445/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives