Опубліковано: 2007.04.28
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Тетяна Винник

ДО ЧОЛОВІКА


ДО ЧОЛОВІКА
                  І
Забирайся з моєї землі!
Чорних тіней розбовтана бражка…
У мене стільки було б весіль,
Що дивитись на біле важко.
Я розводила в тінях риб.
Я навчилась брехати в очі.
Ти ламав мене, наче хліб,
Материнство мені пророчив.
Я від тебе до будь-кого йду
Цього світу земне скорочення…
Заведу тебе в транс, возведу,
Розведу й не захочу…
Але серце моє розламане
Ніколи не став навпроти.
Я буду твоєю останньою,
Бо з тобою за вічність боротимусь.
2007
© Тетяна Винник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5447/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives