Тетяна ВинникЧЕКАННЯ ЧЕКАННЯ
Хлібом-сіллю тебе зустріну,
Без обіймів і поцілунків.
Я чужа, нерозважлива жінка,
Що не знає команди «Струнко!».
Я багатство лісам лишаю.
Я щаслива, що любиш ти іншу.
Але щось непритомно вмирає,
Як у шибу стукає Крішна.
Розкуйовджена і розпещена,
І нагострена, наче ніж.
Як священно собі ми брешемо
На останньому із роздоріж…
Роздягається ніч стрептизно
На столі нездійсненних мрій.
Я твоя передчасна тризна
У подобі жіночій, земній.
Розплескалася чорна хвиля
Чоловічих розлучених брів…
Ти полюбиш моє безсилля,
Як зумів полюбити гнів.
Я б тебе приручила, скорила,
Я би дідькову мала силу,
Я б тебе, як Христос, любила,
Я б тебе проміняла на мило…
|
2007 © Тетяна Винник |
