укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44393, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2023.09.10
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Фора

***1***

Зиск фортуни - я втратив
її комісійний збір.
Прикрі гроші - отримав,
твоя причина провалу.
За угодами бачив чужі пастки.
Піднімаю ціну - життя,
покриваю витрати.
Претенденти на виграш -
дарую щастя біді.
Не сидіть на контрактах
заради війни.

***2***

Вевжик-боровик звик  співати в чисту
псалми Давида  та записувати позику
грошей у загарбників-двійників.
А його розумний тайник-щоденник
одвик нагадувати йому дзвоником
про обіцяні достойні відступні,
які не сплатив йому покійний
натхненик-священник із сану владик.
Його смарт-годинник проник усюди, він
веде себе, як дотепний шпик-молодик,
серед загарбників гаремів у печері
та шукає собі юзерів вільного часу
для схими сорому та совісті.
Кмітливий домовик
почесав свій лобик,
потім почесав сиву маківку .
Сів на  підвіконник,
короткі ноги з черевиками
поставив на ослінчик.
І крутить кубик Рубика.
Складає метафізику життя евредик.
Раптом кирдик  немає старого ведмедика.
Тільки  язик виліз і випав його носовик.
Вибухова хвиля знесла його у вікно.
Від нього залишився йоржик черевика.

***3***
Після бійок русалок і зграйок веселок
рибалка спіймав йоржика.
Відніс Зойці, а та вгостила коржиком.
Дріб'язковий боржок після інтрижок.
А скільки було тусовок з ватажком!
Після копійчаних наїдок
в холодку побачив виводок качок.
Цілий ланцюжок диких ужвійок.
Серед сопілок-наталок хазяйок,
соловейок-сойок наливайок
наївся свіжих ягідок без знижок.
А скільки отримав нападок від чайок?
Куди ведуть стежки, якщо без'язикий
білий лебідь веде шайку ублюдків
через калину у садок, де росте бузок.
А зграйка ворогів далі  ганяє
своїх чижиків у нічний трандузок
через задній дворик-сховок,  
топче зораний плугом нивок
і скоро доведе божків до поразок,
до різок з берізок, до мотузків.
Так, там повен візок діжок і стружок.
Це ти? Ні, Я свідок перепілок, їх виходок
і поразок в осердках сусідок.
Сховок зразкових книжок твоїх предків
напослідок спаплюжив виродок.
Сусід-відлюдок, після нападок гуцулок
дідок-дружок, забив  свою калітку
на гвіздок! А ти після тусовок незабудок.

Тепер он, до однієї кладки йде сім стежок.
А мій садок тепер без сережок подружок.
Один, три, сімцять - надгробків Миколок.


***4***

Цното сміливе! Втримайся ангелом.
Коли твій молодий бугай ходить садом.
А я за старого, то забіжу до молодого.
А його конопляне  тіло, яко живе,
тож розкохує в собі не тільки мене.
Ну, як покінчиться погребєніє гуртом,
то почне добреє утовченіє їдлом,
а потім превсяким візьме надломе,
то за цим проєбенієм,
то за тим потреблєнієм
ревнощів, заздрощів,
капостей зрадощі.

***5***
Маленьке містечко для самітніх.
Підсоння ранкове. Бабине літо.
Викликають півні один одного.
Чую теркотіння на річці. Глядь.
Витолочене тирло. Пасуться коні.
Рибалочка тихо підводить
прудкий катер до острівця.
Риболови в затінку на Прип'яті.
Причалює трьох щасливців
до скриплячої кладки.
Загорається стожарами схід.
Зашумовує очерет сварку ворон.
Імжить брильянатами верба над водою.
Поплавали рибалки з вівчаркою.
Сірко вискочив на кладку,
тіпається, протрусився.
Погнав на берег розминати лапи.
Лоскоче бульбашками берег річки.
Висить в затоці мокрий туман,
косами верби золотять осінь.
- Клює! - То це ж поліський лосось!
А зверху падає потік комет-леонідів.
Так, тут лісовичка скількимога бамбулить
в сусідські заколочені двері.
Трах-бах-трах-бах!!!
Теє. Трах-трах!!!. Адське пекло,
тільки голуб скімлить на даху.
Чо-чо, а що тобі нада? Там на підвіконні
підставочка для ключів. Не грюкай.
Шкварчить колубаха і шипить апарат.
Дід булькотить над самогоном
і бурчить на старостиху.
А та базікає про нікудишні його забавки.
На вулиці бейкають луною липкі стовби,
це так колошкають старого лукаві електрони.
Пахне викислена скирта соломи,
Сфоткав на смартфон і перекинув у мережу.
Ач, гарує спіртовими викидами із сараю.
На полі піднявся перестиглий лисохвіст
з буйною волоттю. Осипається.
Лоскотить підстаростич ніс тютюном.
щось забубонів під ніс. А то таке, - війна.
Підструганий горіх бучавіє в рибгоспі.
Рибаха. Чути бурлить вода у скважині.
Байстрюк колошматить пострілом вгору.
Заржавіла рушниця. Не влучив.
До сих пір не підстрілена ним пляшка вина
з кольєреткою "Марочне".
Маячня нікчеми, готується воювати.
Нікогісінько не знає.



***6***
Безчестя  в зачатті стає нецікавим.
У цьому кутку до купки усім не зійтися -
без твого вогняного коня, Україно.
Ой, куме, ой, куме, у тебе на сонце
хвіртка виходить, неначе тебе дрочить.
А у мене стара брама - на завісах скрипить.
Лиха кума на звуки, це якась потворна калітка.
Криниця глибока, тому любов на вуликах.
Смакує несмачне, грішне, сороміцьке.
Обереги дівочі  раді примхам мого кохання.
Ой, зжахарко, я не можу родити за сорок.
Джерельна горілка ллє шкоду на цівку.
Господь, не забрав найдорожче у мене.
О, шарлатанко. Серйозне каліцтво коня.
Це перевтома бугая. Це хрест нетерпіння.
Це гонг війни на хрестах всі сили витратив!
Не згине. Життя зголодувалось  смоктаннням.
Які ці баби кам'яні, такі як кабаки, одразу звохли.
А знавхар цих бабів на похороні лікує голосом.
Перехід із роду до роду, отак одружують.
А то товчеш порожню ступу на покутті.
Співай молода, в нагоді до кликання.
Забувай про калину  спокус на вигоні.
Муштрукуй під страхи у коморі забаганки.
кукурійте когути, помер перероблений  
з оголеним з ціпком. Лишилась вдова.

***7***
Через годину вдова привороже огірочка.
без спокою персик ніколи не висохне.
Веселе щастячко старанно добуте у лісі.
Дружко-нетрухо, старайся жульгарно.
Випий, і їж, дуречко, бо жило аж сторчка.
Відерко з свіжою водою. Як бити ногами.
Жива роса на косі. Вінок плаче кров'ю.
Жіночко, щас же за'їжте ковбаски,
не соромтеся своєї біди на війні.
Куди ж це подіти, хіба обливатися кров'ю.
Білий каравай розрізаний на тисячі душ.
Стели простирадло, бо моя сорочка
з червоною кров'ю, виганяйте коня.
Нехай бугай переколе ноги у будячках.
Кочергою достигла кукурудза
Як потішний кабачок, неначе огурчик.
Точно персик. І втіха непогрішна
І сміх,  і гріх. І сльози. Нюх перевтікає
у речі. А річка тече і тече з часів мезозоя.
Старий віл тільки вкрив цілого ровчака.
А ця корова прокачала соловейка
на спині і навприсядки,
і навстоячки, і навлежачки

***8***
Зайшов до молодих вдовиць
на запашні вечорниці.
Угледів завзяті очі. Затяті і карі.
Аж раптом  щось йокнуло,
позбавлена краси розкидана
зачіска чепурної Оксани, котра
добросіє дотепними піснями.
Добряче плаче:
"Як хочеться молодої вдови молодшому.
Не діють магічні  спокуси на молодшого.
Все хочеться йому залицятися на виду
до півторарічної вдовиці із землею.
Якби то він був після завтра на виході.
Змусила би  побути три дні нареченим,
то примусила шлюбитися на четвертий."

***9***
Чи бува не підманув безсилий Василь Трухлий?
Підупав на війні. Зникло світло в очах.
Намилувався, намикався, і підманився.
Йому напідмащував всесильний звідар Юрко?
Підмовив на підмогу вдову,
наобіцяв приємні прянощі молодому тілу.
Напідмішали чарів у підфарбований напій.
І зупинили субару на кутку у знятій хаті.
Так,  сьодні підміна чепурного діда.
На підчикриженого. Цього пихатого.
Влаштували оглядини запон-тканей.
Мозолисті парубки просто і легко
підірвали свій страх від невміння.
Силачі виплили із-за запони.
Упрілі підризники пригостилися
запеченими палайками, геть спухли.
А такі напудрені підлещувалися,
а це підпідьомкують свою упряжку поясів.
Черевані ледь підпихують свій тісний уперізок.
Підцюкують молоточками із халепами.
Підхльоскують цінниками
і підщіпують один одного.
Підморгую парії, що підшиває гудзики.

***10***
Ви не чуєте? Ґерць! Хіба?
Це вирій жертв москалів.
Кляті примхи химери мокшанської.
Наш Оратай вийшов на ґерць.
Україно, твій голос рокоче!
Оклично. Сміливо. Суворо.
На повен зріст розмах наших рук.
Нам стачить сили на рідній землі.
Бабуні. Мамуні. Донечки. Онучки.
Дідусі. Татусі. Мужні сини. Онуки.
Однострої вільних степів і ланів
пекельним вогнем тисячів кулеметів
зустрічають ешелони бандитів Москви.
Не забракне нам сили живих,
і ніякі холери з халепами
не здолають народ України.

***11***
Україну завіяло хмарами. Дрони
лепечуть страпаті, у темені - яв.
Переліт. Недоліт. Ракети шкварчать.
По Куманській орбіті розгублені.
По Чумацькому шляху усіяні.
Перша - впала в Десну. Так і ті.
Друга - впала в Дніпро. І пішло до тої.
Третя - шубовснула в Буг. Не дійшла.
Пульсує жага на пласі. Спека радіє
щастям у кривавім танку зі смертю.
Строканю земля - по плечі. Йду на ґерць!
На крутезних бровах  зіниці на схід.
Швидкий бій - тільки спурхують кулі.
Гей та соб! Козаки! Жахтіть! Козаки!
На тім боці.Підсобіть мені магазинами.
Охрещу московських  злодюг на весь світ.
У них очі осклілі від хмілі. Геть рясні.
Файні кулі! Гарно блискають у головах.
Закипає Вовча і клубиться хмуро.
Сумний брат самотужки здушив АК.
А як грізно дістав непротимних орків.

***12***
Через гони і перегони другий рік
трясуть рідну землю злі грози.
Осколками забризкують наш світ міни.
Залетів мій кашкет - аж на північ.
Прогнівили чморки нашу метелицю.
Оголив білий чуб козак. Раптом зирк.
Провернувсь. Хутко примруживсь.
І як гримнув у відповідь надважким.
Зарясніли зморшки  майдану орків.
Так ніхто й не проти при такій порі.
Знову приходи за теплою Вовчою.
Ліві фланги ефектно розхитані
в присмерку. Одразу заворушились.
Праві фланги під норов охоплені.
А у центрі зусібіч строчать кулеметами.
Пече в очах пил. Навіть скроні в багні.
У хащах люто волають наглі орки.
З висоти почув за тисячу метрів,
як скавучать  затиснуті мокшарі.

***13***
Аби віки Україні в неволі не доживати.
Здужаємо разом  рашистів здолати.
За хрещатим яром гармати грають.
Рогаті та крилаті, горбаті та кошлаті.
Скільки це буде тривати? Треба різати.
Які ще дебати? Настав час розгрібати.
Скільки ще будуть ці свині вомбатися?
Ну-мо! Настав час обривати ланцюги.
Скільки ще будуть лежати ці свині,
як зв'язані раби? Треба їх отрезвляти.
Страждають голодні, худі солдати.
Айда, на фронт, коли плаче наша мати.
Чого ще ждати, коли треба визволяти.
Коли треба розтяти, коли треба відвоювати.
Вшолопали з переляку тріски у бліндажі.
Наступають зайди у проломи проходів.
Волають зайди, а їм добре всипають.
Горять старі каземати. Чого ще чекати?
В хоромах тріщать усі палаци багатіїв.
Стогнуть гарячі автомати на ВОПах.
Палають стріхи. І лунають гранати.
І думають дипломати, як виграти у війні.
Видряпують лопатами пожитки старі.
Проклинають мертвих, аби не сконати самим.

***14***
Український народе -
тобто ми, ти, я -
вже, як великі діти,
котрі були 10 років
захоплені зненацька війною
з дуже потужним
ворогом України.
А що через десяток років усвідомимо,
цей час, коли ми тікали  від війни,  
а саме, втрачали своє життя на чужині,
віддавши свою батьківщину на поталу.
Нам буде соромно перед
своїми рідними, котрі її захистили.
Новий наступ,  народе мій, чується.
Наче не кається. віками здригається.
Україна зрікається імперії на все життя.
Неначе збувається народження
першої моєї дитини.
А мій тато грізно  лається на війні,
і моя  мама матюкається про те, що війна.
Гнівно діткає, чаряпкає, сіпає весь світ.
Шлях уриває, розбиває, гору тіпає і кидає.
Збиває вітер, бодає, ламає, захлинає усіх.
Розриває, звиває хвилею, взвиває успіх.
Надриває, розпинає, хапає вживу молодих.
Україна долає московську орду на очах у всіх.

2023
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні