укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44393, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2023.10.27
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Криза

Жвава вода теліпає старий Дніпро,
осінні веретена по руслу у Глібівці.
Засоромлені верби ловкими крадіями,
викрили босоту на правому березі.
Перевернулася у річці вся їхня здобич,
стали заможніші лози в Страхоліссі.
Тетеріва Блідча шушукає з тереном.
Сокіл над Запіллям зачіпляє Сухолуччя,
натягнений очерет на Шпилі під гаєм.
Щось затіває щука в Рудні Димерській.
Уже привлаштовані плотви до вудок.

Червоний клен в Димері,
як на виселках,
із полону лісу вийшов Сом.
Щука підірвала міни  вздовж Ужа,
аж почули в Тетерівськім і до Кухарів.
Річку Таль протягнули,
наче з пекла, - потім
зашкварила Гутня Тальська,
зараз відхекується
опалим листям.
Наді мною літають
молоді і старі соколи,
перенесли кайф життя
через річки Здвиж, Таль, Тетерів
до мілкого Жереву
і аж до Заруддя в Іршу.
Майнула через Яхнівку
біла сорока
на край Ірпеня.

Гомін дощу захлинається ураганом
в Бучі. Буря суне лісом з Луб'янки.
Гул одзивається шумом до Вільчі,
над безсмертною смерекою буря.
Жива смерека устояла під смерчу.
- І-і у-у! - раптом гуде луна у вухах.
Чорнобиль, Корогод, Іллінці.
Аж тополя виривається на очах.  
І падає. Жах! Стара тополина
упала переді мною.
Життя насміхається
у кволому УЖі страшні реви.
Отак регоче буря над козаками.
Усьо в ґерці. Готові! Гони геть!!!

Як почуваєшся, В'юне-Уже?
Одні залетіли в Бички, інші - в Нівецьке.
А як там Радинка - спочиває на щастях.
На що сподіваєшся, сонна Прип'яте?
Не пронесе. Прилетить у Федорівку.
Не вернеться до тебе твій Дерен.
Плаче, і згадує нестерпні Дерновичі.
Ти в Терехах прилаштуєшся,
і все розвіється в Розсохах. Час лікує.
Тверде оперення у цього літаючого  пня,
однак все одно переточить тля.
Та, сідай, присядь, на сіделечко
Забудь, -  у Білі Сороки не попадеш.
Цей кінь витесаний з перемерзлого дуба.

Пощезли щеб 611 діб - в Дитятках.
У тебе ні шва на лиці, одні залисини.
Спантеличена мати в Поташні.
Хитається тітка і плаче в Загальцях.
Тягне горобиною тиха Раска до землі.
аж квола залізниця Пісківки не прогинається.
Наче перевертень, чорна Мар'янівка.
долічерева без ніг,  у багні пес Сірко.
А тут збережений син, прямо з війни,
повернувся додому в домовині.

А чого так? То ж русин з Катюжанки.
Що? Відвертаєшся від жінки з Мощуна.
Мені досить,  вона ошелешена в Бучі.
Яка там Володимирівка з водограєм.
Обернеться в синицю із Феневичів.
А на правобережжі Здвижу цілі мости.
Файні Дудки.  А там пекло за Красний Гай.
Вона необережна в Шибенім.
Якесь підвернення крил було в Абрамівці.

Веретено яблук і груш в Шепеличах.
От і накритий стіл. Рум'яні саблуки.
Бенівка, так, вдивляюся в сосни в Копачах.
Це які вже велетні ці берези в Прип'яті.
Поглянь. Це якась примара в Машево.
Із Чапаївки божественна есемеска.
Звістка про повернення братів до
рідні з війни у Михайленків.

У тебе під очима понівечені морщини,
сухі сірі очі, попечені щоки ніс і вуха.
Війна - на кволім обличчі.
Які ж ви розбещені були брати?

Манюсіньке перевесло їх не остерегло.
Яке?  Як схаменеться, таке забереться.
Прикро. Сваха знівечена. Похорон.
Сват все прокляне в Ораному.
Якщо вона не збереться з горем,
то і сама скоро піде за косою в Залісся
Ато ж як, - чекай, чекай,
ще вибереться
з Козаровичів.
І випаде у прострелене підземелля.

Яке ж у лісі яскраве сонячне піднебесся.
Літає все літо приземлена сорока та сойка
на побережжі пощербленого Тетеріву.

З веретеном осені над Тетерівським лісом,
он, глянь, як несеться, неначе на жовтому
мерседесі,  заядлого кумася.
Така впевнена, торгує дрібницями й зеленню.
А що, здається, як мені добра на злість.
Отримало сорок тисяч штрафу за розливайку.
У неї немає жодного перехрестя
на дорогах. Літає всюди ото сорока!
По усіх фронтах, по усіх краях, -
не зачіпає тільки червоних флангів.

2023
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні