Авторський переклад з російської

* * *

Я
і дзеркало.
Тобто –
я
і я.
В кожного тиша – і та своя.
В кожного темрява – теж своя.
Друг перед другом –
я
і я.

Сигарету тримаю
і я тримаю.
Сховаю її –
нікого немає.
Мене нема
і мене нема.
Навкруги пітьма,
без вогню зокрема.

Вогник сигарети –
зіниці, як труби.
Вогник сигарети –
лагідні губи.
Ще затягнувся…
Ще раз…
І знову –
обличчя у тьмі,
як у тиші слово.

Вогник сигарети.
Димок у небо.
Пильно вдивляюсь
В самого себе.

Слухай, я!
Ми ж не шиті ликом,
Давай погутаримо,
Як чоловік з чоловіком.

По моїм очам
гадай-не гадай –
давай краще сам
душу викладай…

Вогник сигарети.
Димок… І тьма.
Я
і я…
І нікого нема.

Вогник сигарети.
Раз…
Два…
Три…
Ось – душа моя.
Дивись.
Замри!
Бачиш яка?
Руки сторонь!
Пізно – схопив я.
Та це ж є – вогонь.

Вогник сигарети
зірками в сторони.
Швидко склювали їх
чорнії ворони.

Смикнувся в судомі
Димок убого.
Темрява.
Й тиша.
І нема нікого.

Темрява
й тиша
звалились, як глиба.

Сірники…
Сірники…
Сірник знайти би.

------------------------------------------------------  

* * *

Я
и зеркало.
То есть –
я
и я.
У каждого тишина своя.
У каждого темнота своя.
Друг перед другом –
я
и я.

У меня сигарета
и у меня сигарета.
Спрячу её –
никого нету.
Ни меня,
ни меня.
Ни огня,
ни огня.

Огонёк сигареты –
зрачки, как трубы.
Огонёк сигареты –
добрые губы.
Ещё затянулся...
Ещё раз...
И снова –
лицо в темноте,
как в тишине слово.

Огонёк сигареты.
Дымок кривой.
Вглядываюсь пристально
в себя самого.

Слушай, я!
Что за кислая мина?
Давай говорить,
как мужчина с мужчиной.

По моим глазам
нелегко разгадывать –
давай-ка сам
душу выкладывай...

Огонёк сигареты.
Дымок кривой.
Я
и я.
И нет никого.

Огонёк сигареты.
Раз...
Два...
Три...
Вот – душа моя.
Смотри.
Смотри!
Видишь какая?
Руками не тронь!
Поздно – схватил я.
А это – огонь.

Огонёк сигареты
звёздами в стороны.
Быстро склевали их
чёрные вороны.

Дёрнулся в судороге
дымок кривой.
Темь.
И тишь.
И нет никого.

Темь
и тишь
свалились глыбой.

Спички...
Спички...
Спички найти бы.